Автор: Лікар-уролог МЦ “Oculus” Повх Маркіян Юрійович
Нирки – один з «фільтрів» організму, який відповідає за виведення розчинних відходів. Окрім того, вони відіграють важливу роль у підтриманні нормального обміну речовин та регуляції артеріального тиску. Якщо з якоїсь причини (запалення, пухлина, поразка судин, важка вірусна інфекція, отруєння..), нирки не в змозі повноцінно виконувати свої функції, починається інтоксикація (самоотруєння) організму. З’являються набряки, нудота, підвищується артеріальний тиск, в поясниці відчувається тяжкість. Аналіз сечі показує наявність білка, іноді – крові. А ось болю, за яким пересічна людина почасти ставить собі «діагноз», може і не бути.
Що може порушити нормальне функціонування видільної системи?
На сечовидільну систему, зокрема, нирки, негативно впливають: нераціональне харчування, вживання малої кількості рідини. Пити багато особливо важливо влітку, коли більше вологи випаровується з диханням та потом. Сеча стає концентрованішою, збільшується ризик утворення піску. Негативним фактором є також переохолодження – перебування на протягах, сидіння на холодній поверхні. Не додають здоров’я і шкідливі звички, особливо тютюнопаління. Доведено прямий зв’язок між ними та виникненням раку сечового міхура і нирок. Дуже шкідливим є «претримування» сечі у сечовому міхурі, що сприяє застійним явищам, провокує міхурово-сечовідний рефлюкс – зворотнє «закидання» сечі з міхура у сечоводи. Захворювання нирок можуть бути спадковими. Якщо у ваших близьких родичів діагностовано ниркову патологію, особливо сечокам’яну хворобу, майте на увазі – вам варто проходити профілактичні планові обстеження.
Які найпоширеніші захворювання нирок та які їх симптоми?
Хворобами, які найчастіше уражають нирки, є: запальні захворювання, сечокам’яна хвороба, пухлини. Найпоширеніші симптоми при захворюваннях нирок – біль та дискомфорт в ділянці попереку на ураженій стороні, підвищення температури тіла, зміна забарвлення або прозорості сечі, зміна кількості добової сечі, загальна слабкість. Вираженість симптомів може залежати від багатьох факторів, а саме: форми захворювання – гостре воно чи хронічне, віку пацієнта, наявності супутніх захворювань, ступеня ураження нирки, наявності чи відсутності порушень відтоку сечі.
Пієлонефрит – запальне захворювання нирок. Найчастіше процес односторонній – тобто на стороні ураження пацієнт відчуває різної інтенсивності «розпираючий» біль. Захворювання супроводжується підвищенням температури тіла, зниженням апетиту, загальною слабкістю. Кількість сечі може не змінюватись, але вона може стати темною і каламутною.
Виникненню пієлонефриту сприяють: зниження імунітету, переохолодження, наявність в організмі вогнищ хронічної інфекції (хронічні тонзиліти, гнійничкові захворювання шкіри, карієс тощо). Нелікований пієлонефрит може або перейти у хронічну форму з періодичними загостреннями, або розвиватись, провокуючи утворення абсцесів, гнійників у нирковій тканині. Обидва варіанти загрожують зниженням або втратою функцій нирок, потребою в оперативному лікуванні.
При підозрі на пієлонефрит насамперед необхідно провести основні лабораторні та інструментальні обстеження: загальні аналізи крові та сечі, біохімічний аналіз крові, посів сечі на флору та чутливість до антибіотиків, ультразвукове обстеження органів сечовидільної системи.
Огляд лікаря – обов’язковий! Самостійне лікування – неприпустиме! Неправильне лікування при пієлонефриті може бути не тільки неефективним, але й небезпечним. Також при неадекватному лікуванні, недостатній тривалості медикаментозного лікування у інфекції, яка спричинила запальний процес, може вироблятись стійкість до ліків. Такий «приглушений», недолікований пієлонефрит стає хронічним, і подальша терапія є набагато важчою, тривалішою, дорожчою.
Проблема багатьох – утворення каменів…
Це сечокам’яна хвороба, при якій у сечовидільних шляхах утворюються конкременти (камені) різного розміру та форми. Причини – зміна фізико-хімічних властивостей сечі, її застій, наявність хронічної інфекції, порушення обміну речовин, неправильне харчування. Симптоми цієї недуги можуть відрізнятись, вони залежать від розміру та положення конкременту, порушення сечовідтоку з нирок. При відсутності блоку і невеликих розмірах каменя хвороба може довго не нагадувати про себе. При великих «кораловидних» конкрементах виникає періодичний, помірної інтенсивності біль. При блокуванні нирки, просуванні конкременту сечоводом – виникає нападоподібний, інтенсивний біль (ниркова коліка).
Лікування сечокам’яної хвороба залежить від розміру, положення, хімічного складу каменя. Зараз доступний досить широкий спектр різних методів лікування. Це медикаментозне лікування, ЕУХЛ (дистанційне дроблення каменів фокусованими ультразвуковими хвилями), малоінвазивні оперативні втручання через шкіру, відкриті операції).
У багатьох випадках при відсутності гострих симптомів пацієнти тривалий час не звертаються за медичною допомогою. За цей час камінь поступово збільшується в розмірах, унеможливлюючи неоперативні методи дроблення. З часом виникає ситуація, коли камінь можна видалити тільки шляхом оперативного лікування.
Чи може людина запідозрити в себе пухлину нирок?
Пухлини нирок на ранніх стадіях перебігають безсимптомно і в багатьох випадках виявляються випадково при планових обстеженнях з приводу іншої патології. На пізніших стадіях виникає характерна тріада симптомів: поява крові у сечі, біль та відчуття наявності об’ємного утвору.
При онкологічних процесах у нирках необхідно якомога раніше почати лікування. Якщо пухлини невеликих розмірів, локалізуються в ділянці полюсів нирки, проводять операції, котрі збережуть орган (резекції). При великих пухлинах проводять нефректомію (видалення нирки з пухлиною). За умови нормального функціонування другої нирки в майбутньому пацієнт зможе провадити цілком звичний спосіб життя.
Якщо легковажити лікування – пухлина поступово збільшується в розмірах, проростає в сусідні органи, провокує появу віддалених метастазів. У такому випадку тривалість життя пацієнта значно скорочується.
Поради потенційним пацієнтам – людям, які вже набули хвороб сечовидільної систем
При підозрі на захворювання нирок необхідно якомога швидше звернутись до кваліфікованого спеціаліста – уролога. Для економії часу та зменшення кількості візитів попередньо можна здати кров та сечу на загальний аналіз. Такі обстеження проводять у будь-якій лабораторії (поліклініки, лікарні, амбулаторії). Ці аналізи дозволяють лікареві визначити напрямок подальших дообстежень, визначити гостроту проблеми тощо.
На жаль, дуже часто для пацієнтів лікарем стає провізор аптеки, який насамперед зацікавлений у збуті медикаментів. Без ознайомлення з результатами обстежень, розпитування пацієнта (збору анамнезу) аптекарі не в змозі поставити правильний діагноз та призначити правильне лікування. Переважно в аптеках рекомендують прийом симптоматичних ліків, які не ліквідовують причину захворювання, а лише тимчасово знижують вираженість симптомів.