Фахово про актуальне. Глаукома з нормальним внутрішньоочним тиском

Автор: Смаль Тетяна Михайлівна – кандидат медичних наук, лікар-офтальмохірург вищої кваліфікаційної категорії.

Глаукома – це хронічне прогресуюче захворювання при якому незворотньо уражається зоровий нерв (відповідно, відбувається незворотня втрата зору). Основним фактором ризику глаукоми є підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ), а також вік, спадковість, короткозорість, атеросклероз, гіпертонія.

Серед причин сліпоти згідно з результатами епідеміологічних досліджень практично у всіх регіонах світу глаукома займає друге місце. В раховуючи важкість та поширеність захворювання, гідно наказів МОЗ України, для своєчасного виявлення глаукоми усім громадянам у віці більше 40 років.рекомендовано раз в рік вимірювати ВОТ.

При глаукомі з нормальним ВОТ (ГНТ) розвивається специфічна (як і при інших формах глаукоми) оптична нейропатія (зміни в шарі нервових волокон, екскавація ДЗН), характерні зміни в полі зору (як і при інших формах глаукоми), але на фоні статистичне нормального рівня ВОТ

За дослідженнями різних авторів в европейских країнах ГНТ складає від 11 до 30% від всіх випадків глаукоми. В Україні розповсюдженість глаукоми нормального (низького) тиску у віці 40 років складає 0.2% і 16% всіх випадків первинної відкритокутової глаукоми

Основні ознаки.

• ВОТ найчастіше 16—19 мм рт. ст., але в ряді випадків рівень ВОТ може бути нижчий 15 мм рт. ст. Характерна асиметрія в прояві хвороби: чим більш виражені зміни зорового нерву, тим більший ВОТ.
• Зміни зорового нерва та парапапілярної зони такі ж як при ПВК глаукомі.
•  Зміни зорового нерва та парапапілярної зони такі ж як при ПВК глаукомі.
• Дефекти поля зору не відрізняються від змін при ПВК глаукомі, але виявлено що при глаукомі з низьким ВОТ вони локалізуються ближче до центру і відрізняються більшими змінами. При односторонніх периметричних змінах, можливість виникнення подібних змін на парному оці протягом 5 років складає 40%.
• 

Інші відмінності глаукоми низького тиску від первинної відкритокутової глаукоми:

• Периферичний вазоспазм при охолодженні (синдром Raynaud).
• Мігрень, яка частіше зустрічається при глаукомі з низьким тиском (системних досліджень не проводилося).
• Системна нічна гіпотензія і нелікована системна гіпертензія.
• Зменшення швидкості кровотоку в очній артерії (підтверджене трассклеральою доплерографією).
• Парапротеінемія та наявність аутоантитіл в сиворотці крові (наявність аутоантитіл, які можуть пошкодити зоровий нерв, зокрема аутоантитіла до ендотеліну-1, показник аутоімунного процесу, антитіло до загального білку мієліну (ЗБМ).

Лікування

• Проводять тільки з зареєстрованими прогресуючими змінами поля зору.
• Лікування полягає в тому щоб знизити ВОТ на 30% від вихідного рівня
• Добовий моніторинг артеріального тиску (при достовірній нічній гіпотензії – відміна препаратів на ніч)
• При неефективності медикаментозного лікування – оперативні втручання
• Системні блокатори кальцієвих каналів – ніфедіпін (особливо таке лікування важливе при периферичному вазоспазмі – не меше 2-3 міс і бажано під контролем капіляроскопії)

Для контролю цього захворювання проводяться такі обстеження:
1. Огляд окуліста (перевірка гостроти зору, гостроти зору з корекцією, біомікроскопія переднього відрізку і очного дна, за потреби – гоніоскопія) 2 рази на рік.
2. Вимірювання внутрішньоочного тиску (ВОТ):
– при стабільному ВОТ кожні 2міс.
– при нестабільному – в залежності від рівня ВОТ, але не рідше, ніж 1раз на місяць.
3. Комп’ютерна периметрія (визначення поля зору):
– перший рік – кожні 3 місяці (4рази на рік)
– далі при стабільному перебігу кожні 6місяців (2рази на рік).
– далі при нестабільному перебігу 4 рази на рік.
4.Оптична когерентна томографія зорового нерву (визначення товщини шару нервових волокон):
– при стабільному перебігу – 1раз на рік
– при нестабільному перебігу – 2рази на рік.

Памятайте! Боротьба з глаукомою – це праця не тільки з боку лікаря, але і з боку пацієнта. Завдання фахівця – виявити захворювання, донести  правила диспансерного спостереження, допомогти пацієнтові опанувати методами самоконтролю та грамотно застосовувати ліки. Однак застосувати це все на практиці може тільки сам пацієнт.