Дякуємо. Ми Вам перетелефонуємо впродовж дня

04-03-2018

ПРИЧИНИ, ПРОЯВИ ТА ПРОФІЛАКТИКА  ОСТЕОХОНДРОЗУ ХРЕБТА

Автор: Гурська Оксана Володимирівна
– лікар-невропатолог вищої категорії, магістр медицини

Термін «остеохондроз» походить від грецького коріння osteon — «кістка» і chondr — «хрящ». Закінчення «оз» означає, що захворювання кістки і хряща не пов’язане із запальними процесами, носить дегенеративно-дистрофічний характер, тобто в основі захворювання лежить порушення живлення тканин і, як наслідок, переродження її структури. Під дією регулярних фізичних навантажень кісткова тканина хребців і хрящова тканина міжхребцевих дисків здобувають міцність і пружність, а при відсутності навантажень міцність тканин знижується.

Диски дорослих людей не мають власних судин, вони з сусідніх тканин отримують поживні речовини і кисень. Тому, для повноцінного харчування дисків необхідна активізація кровообігу в оточуючих диски тканинах. А це може бути досягнуто тільки за рахунок інтенсивної м’язової роботи.

За складом міжхребцевий диск можна поділити на дві частини: драглисте ядро, що додає диску пружність і розташоване в центрі, і міцне волокнисте кільце. Через погіршення живлення міжхребцевих дисків їх структура руйнується. Зменшується вміст вологи в драглистому ядрі і воно стає більш крихким. При впливі навіть незначних перевантажень драглисте ядро може розпастися на фрагменти. Це призводить до зниження його пружності.. Також відбувається зменшення міцності волокнистих кілець дисків. Всі ці фактори створюють підгрунтя і формують причину для розвитку остеохондрозу

.

Дегенеративно-дистрофічні зміни, що відбуваються в хребті, супроводжує звапніння (кальцифікація) пошкоджених дисків, окремих ділянок суглобових зв’язок, хрящів, капсул. Цей процес назвати відкладенням солей можна тільки умовно. Таким чином, це не причина остеохондрозу, а лише НАСЛІДОК і кінцева стадія процесу. Зворотний розвиток структурних змін у хребті практично неможливий. Але зведення їх до мінімуму є цілком реальним завданням. Якщо не докладати ніяких зусиль, щоб підтримувати хребет у тому ж стані, який було досягнуто в результаті лікування, біль може поновитися.

У хворих остеохондрозом порушена будова (а отже, і функція) міжхребцевих дисків – особливих хрящових структур, що забезпечують рухливість і гнучкість людського хребта.

ПРИЧИНИ фахівці поділяють на ендогенні (або внутрішні) та екзогенні (або, відповідно, зовнішні).

Ендогенними (внутрішніми) причинами вважаються порушення розвитку хребта, що виникли у людини ще в утробі матері, а також вікові зміни хрящової тканини і спадкову схильність до остеохондрозу.

Головною екзогенної (зовнішньої) причиною фахівці вважають неправильний розподіл навантаження,  яке припадає на хребет. Він стає причиною змін, що відбуваються з хрящовою тканиною в тих місцях, куди припадає більший надлишковий тиск.

Крім того, причинами розвитку остеохондрозу стають травми хребта і різноманітні інфекції, сутулість і неправильна постава, слабкість м’язів спини і бічне (S-подібне) викривлення хребта. Крім того, негативні наслідки для хребта може мати перетягування важких тягарів або тривале перебування в незручній або неприродній позі.

Всупереч загальній думці, від остеохондрозу можуть страждати  не лише люди розумової праці і ті, хто не стежить за своєю поставою. Це захворювання нерідко турбує навіть тих, хто добре підготовлений фізично. Наприклад, вантажників, водіїв та професійних спортсменів.

Окрім причин чисто механічного впливу, до появи і розвитку остеохондрозу можуть призводити проблеми з обміном речовин (здебільшого, кальцію і фосфору), а також дефіцит мікроелементів і вітамінів (зокрема магнію, марганцю, цинку і вітаміну D). Багато медиків переконані в тому, що значну роль у виникненні захворювання відіграє і схильність до остеохондрозу, отримана у спадок.

У наш час остеохондрозом страждають від 40 до 90% населення земної кулі. Найчастіше хвороба вражає людей старше 30 років. Однак перші симптоми остеохондрозу можуть проявлятися в підлітковому віці.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСТЕОХОНДРОЗУ:

Перший етап

Починається дегідратація пульпозного ядра. Це призводить до зниження висоти стояння диску. З’являються тріщини в фіброзному кільці, однак патологічний процес не виходить за межі міжхребцевого диска.

Другий етап 

У результаті зниження висоти стояння диску, точки прикріплення м’язів і зв’язок, що належать двом сусіднім хребцям, зближуються. Тому м’язи і зв’язки провисають. Це може призводити до надмірної рухливості двох хребців відносно один одного, тобто формується нестабільність хребтово-рухового сегменту. На цьому етапі характерно зісковзування або зміщення хребців відносно один одного з формуванням спондилолістезу.

Третій етап 

У цей період відбуваються найбільш виражені морфологічні зміни, які стосуються насамперед самих міжхребцевих дисків: формуються пролапс і протрузії дисків. Страждає і суглобовий апарат хребтово-рухового сегмента. У міжхребцевих суглобах і унко-вертебральних зчленуваннях виникають підвивихи, формуються артрози,протрузії дисків і пошкодження нерва.

Четвертий етап 

На цьому етапі в уражених сегментах хребта відбуваються пристосувальні (адаптаційні) зміни. Організм намагається подолати надмірну рухливість хребців, та мобілізувати хребет для збереження його опорної і захисної функцій. У зв’язку з цим з’являються крайові кісткові розростання на суміжних поверхнях тіл хребців, інакше кажучи, остеофіти.  Остеофіт, що виріс «не там», викликає мікротравматизацію нервового корінця. На четвертому етапі зазвичай починаються процеси фіброзного анкілозу в міжхребцевих дисках і суглобах. Зрештою хребтово-руховий сегмент виявляється як би замурованим в панцир — клінічні прояви затихають.

Поширеним є переконання, що причиною остеохондрозу є відкладення солей у хребті: нібито на рентгенівських знімках солі можна побачити у вигляді «наростів» або «гачків» на хребцях. Якщо при русі виникає похрускування і скрип в суглобах, як ніби між ними насипали пісок — для багатьох пацієнтів єдиною причиною для такого стану є горезвісне «відкладення солей». Подібні міфи не є правдивими 

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ОСЕОХОНДРОЗУ

Клінічні прояви остеохондрозу вельми різноманітні. Залежать вони від етапу розвитку остеохондрозу. Основні клінічні симптоми остеохондрозу виникають, коли патологічний процес поширюється на задній відділ фіброзного кільця і задню поздовжню зв’язку. В залежності від стадії дегенерації міжхребцевих дисків відбувається подразнення, компресія або порушення провідності корінців спинного мозку, здавлення судин або спинного мозку. Розвиваються різні неврологічні синдроми — рефлекторні та компресійні.

Головною причиною больового синдрому при остеохондрозі є так звана ірритація нервового корінця. При цьому відбувається порушення кровообігу, виникає набряк і надалі може розвинутися фіброз оточуючих його структур, що супроводжується підвищенням чутливості корінців до різних впливів (руху в ураженому сегменті хребта та ін.).

Судинні розлади при остеохондрозі частіше пов’язані з порушенням судинно-рухової іннервації. Також можливо і механічне здавлення судин остеофітами, наприклад в шийному відділі хребта.

Симптоми остеохондрозу

Захворювання може проявитися в абсолютно різних частинах організму. Це можуть бути болі або оніміння в кінцівках або порушення і болю у внутрішніх органах. При цьому, найчастіше людина аж ніяк не пов’язує біль в області серця, порушення в роботі статевих органів, біль голови, біль і оніміння в ногах з остеохондрозом і взагалі з хребтом, займаючись «лікуванням» безпосередньо симптомів остеохондрозу за допомогою різноманітних знеболюючих засобів, усіляких розрекламованих лікарських препаратів, БАДів та інших методів. Але такий шлях тільки погіршує ситуацію. Остеохондроз продовжує свій розвиток, а використовувані методи лікування в кращому випадку просто не приводять до суттєвого покращення, окрім як тимчасово полегшують біль, а в гіршому випадку можуть ще більше нашкодити організму.

Таким чином, важливим є уважний аналіз свого стану і змін, що відбуваються в ньому. Необхідно почати діагностичну тактику у правильному напрямку: своєчасно звернутися до лікаря, пройти необхідну діагностику і тільки після визначення правильного діагнозу починати лікування під наглядом лікаря.

До основних симптомів остеохондрозу відносяться, в першу чергу біль і дискомфорт у спині. При цьому, болі можуть носити періодичний та непостійний характер, то з’являючись, то зникаючи. Але вже перше відчуття дискомфорту або болю в хребті повинно Вас насторожити. Поява перших больових відчуттів є сигналом, щоб як мінімум на це звернули увагу, постаралися згадати причину, по якій вона з’явилися. Такою причиною може бути підняття важкого предмета, різкий рух, падіння і т.д.

Ще один симптом остеохондрозу —  біль і онімінням кінцівок (рук або ніг). Біль найчастіше віддає в ліву кінцівку, тобто в ліву руку або ногу. Крім того, біль може проявитися в області серця, в спині, причому не тільки в районі хребта, а наприклад, і в ребрах і т.д. Особливо важливо в цьому випадку звернути увагу на характер зміни болю в залежності від зміни положення, руху пацієнта.  У випадку, якщо пацієнт довго сидів і у нього з’явився біль або оніміння в ступні, дискомфорт у попереку, а після проведення невеликої розминки або прогулянки біль зник, то це буде непрямою ознакою, що визначає поперековий остеохондроз хребта. Така ж картина може бути з шиєю і рукою.

Остеохондроз може проявитися слабо або не виявитися взагалі досить довго. При цьому він продовжуватиме успішно розвиватися в хребті, приводячи до деградації все більшої кількості дисків. Тому, своєчасне звернення до лікаря дозволить діагностувати остеохондроз на більш ранній стадії, що полегшить його лікування та сповільнить прогресування. Ще серед населення побутує помилкова думка про відкладання некорисних солей, як результат порушення дієти, і споживання надмірної кількості харчової солі – цей міф. Ті патологічні відкладення, які ми можемо спостерігати при аналізі рентгенівських знімків у вигляді остеофітів  або гачкоподібних розростань хребців з’являються для того, щоб зменшити навантаження на міжхребцеві диски.

Скарги:

Дискомфорт в різних відділах хребта. Біль може змінюватись від незначних, тупих, тягнучих до сильних, часом дуже інтенсивних і нестерпних при прострілах.

Підвищена стомлюваність при роботі, як фізичній, так і розумовій.

Порушення чутливості в кінцівках і різних частинах тіла, мерзлякуватість рук або ніг.

Біль, що віддає в ноги.

Біль, що віддає в лопатку, плече, а також біль в шиї і потилиці.

Частим супутником остеохондрозу шийного відділу є біль голови , запаморочення. Часто спостерігається підвищена зорова стомлюваність або зниження гостроти зору.

При ураженні попереково-крижового відділу часто мають місце розлади з боку репродуктивної системи — різні сексуальні дисфункції. Тому у більшості чоловіків після лікування відзначається зростання сексуальної потужності. У жінок нормальне функціонування попереково-крижової зони підвищує вірогідність зачаття і сприяє комфортному перебігу вагітності.

ДІАГНОСТИКА

Додаткові методи дослідження які призначаються для уточнення діагнозу.

Рентгенологічні дослідження 

Найбільш доступним методом діагностики остеохондрозу і при цьому досить інформативним є рентгенологічне дослідження. Різниться кілька видів рентгенологічного методу діагностики цього захворювання:

Оглядова рентгенографія хребта — є найбільш простим рентгенологічним методом діагностики остеохондрозу. Його суть полягає в отриманні рентгену хребетного стовпа в цілому або його окремих сегментів.

Прицільна рентгенографія — грунтуючись на симптомах захворювання і скаргах хворого, визначається місце ураження хребта. На рентгенологічному знімку ураженого остеохондрозом сегмента хребта можна побачити зменшення товщини (атрофію) міжхребцевих дисків, що виявляється у вигляді зменшення простору між хребцями, появу кісткових виростів тіл хребців — остеофітів, часткове розчинення — резорбцію кісткової тканини тіла хребця, зміну форми сегмента хребта, наприклад, згладжування поперекового лордозу

.

Комп’ютерна томографія і магнітно-ядерний резонанс є найсучаснішими, але і найдорожчими та малодоступними методами діагностики остеохондрозу. Застосовують ці методи діагностики зазвичай при необхідності проведення диференціації між остеохондрозом і іншими захворюваннями хребта, які мають подібну симптоматику, наприклад, пухлини спинномозкового каналу.

Для комплексної оцінки стану хворого обов’язковим є проведення неврологічного обстеження хворого остеохондрозом. Завдяки неврологічній консультації можливе уточнення локалізації та ступеня рухових і чутливих порушень.

ЛІКУВАННЯ

У складі комплексної терапії можуть застосовуватися такі методи:

голкорефлексотерапія;

вакуумнатерапія;

щадні методики мануальної терапії (постізометрична релаксація);

лазеротерапія;

фармакопунктура;

сухе витягування;

магнітопунктура;

Чим раніше розпочато лікування, тим краще буде результат!

Це залежить від форми захворювання, тяжкості, правильності і своєчасності лікування. Повне лікування можливе лише в початкових стадіях.

Головне завдання — призупинити розвиток захворювання і зробити все можливе, щоб зникла частина патологічних змін у хребті, зникли або зменшилися симптоми (болі в спині, похолодання і оніміння рук, ніг, головні болі і т.д.).

Довіра, здобута працею!